ЛЕ́ЛЕ-ЛЕ́ЛЕ, виг. Те саме, що ле́ле. Ой, леле-леле, чого тільки не чували ми тут, нове, справді народне життя будуючи, від різних панських посіпак (Вишня, І 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 474.