ЛЕПЕТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лепече; говорун. — Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, — грає очима Уляна. — Щодня щось таке вигадаєш (Стельмах, Хліб.., 1959, 496).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 477.