ЛИ́ЖНИЙ, а, е.
1. Стос. до лиж. Вона віддала своїй подрузі одну лижну палицю (Сміл., Сашко, 1957, 13); // Признач. для ходіння на лижах. Струнка, у зеленому лижному костюмі, вона тримала в руках голоблі візка (Рибак, Час.., 1960, 180); // Пов’язаний з ходінням на лижах. В загальнофізичну підготовку необхідно включити щоденну ранкову гімнастику, зимою у вихідні дні — лижні походи (В дорогу, 1953, 19).
2. Який складається з лижників. Під час фінської він потрапив був у лижний батальйон (Гончар, Людина.., 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 483.