ЛИМА́НОВИЙ, а, е. Те саме, що лима́нний. Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари… З високої вежі вівчарику видко, Як котяться хвилі лиманові швидко (Л. Укр., І, 1951, 20); Поїздка на південь, морські ванни та лиманові грязі, хоч і поправили трохи здоров’я, повністю проте на ноги [Лесю] не поставили (М. Ол., Леся, 1960, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 485.