ЛИПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що липки́й. Дівчина по коліна провалилася в трясовину.. Липуча твань чавкала, здіймалась пухирями (Донч., III, 1956, 76); Легка бджола за взятком полетить.. Бруньки липучі лопнуть на каштанах (Рильський, Троянди.., 1957, 11); * Образно. Голова болить, як не лусне, в ній мляво, як мокрі мухи, лазять розірвані й липучі думки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); — Ви такі ввічливі, аж липучі, — з серцем промовила Люба (Стельмах, Хліб.., 1959, 411); — У нас народ липучий до доброго діла, всі.. хочуть швидше жити в комунізмі (Чаб., Тече вода.., 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 489.