ЛИСЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ли́сий. Чоловічок лисенький зовсім, як диня голова була, тихий та ласкавий (Вовчок, VI, 1956, 223); Оленка спала безтурботним сном, коли мати гукнула їй: — Оленко, ось вставай подивишся, яка теличка лисенька в нас є (Горд., II, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 489.