ЛИСНЮ́ЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться. На рослих лиснючих конях вилетіло чотири вершники (Стельмах, На.. землі, 1949, 6); Дочки.. поначіплювали на себе золота та лиснючих дорогих діамантів (Н.-Лев., IV, 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 491.