ЛИСНІ́ЮЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться. На це зелене, бадиллясте, соковите та лисніюче море неначе зверху впав дощ з жовтих соняшників (Н.-Лев., IV, 1956, 191); Зігнувши лисніючі шиї, проскакали лошата і зникли за вербами (Руд., Вітер.., 1958, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 491.