ЛИХОРА́ДКОВИЙ, а, е, розм., рідко. Стос. до лихорадки; // перен. Нервово збуджений, напружений. — Стій, товариші!.. — Голоси лунали схвильовані, лихорадкові (Вас., II, 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 498.