личаки́ (одн. лича́к) = ла́пті (одн. ла́поть) — плетене з лика або іншого матеріалу старовинне селянське взуття, яке носили з онучами, прив’язаними до ноги мотузками; постоли́ (див.); символ бідності, злиднів, тому бідняків також називали личаками (див. «Чорна рада» П. Куліша); у порівнянні з чоботом лапоть уособлює низький соціальний стан: «Як маєш кланятися лаптю, то лучче поклонись чоботу» (хоч це порівняння може бути пов’язане з тим, що лапті були більш характерними для російського селянського побуту, пop.: «Ламається, як московський лапоть»). А постіл личака да й попереджав: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак (приповідка); Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 336-337.