ЛИ́ЧЕЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4. Як загледить [Маруся] чужого чоловіка, то не то що личечко, а й ніжечки, здається, малесечкі порум’яніють (Вовчок, І, 1955, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 501.