ЛОБОГРІ́ЙКА, и, ж. Найпростіша жниварка з ручним скиданням зжатого стебла. Нехитра машина лобогрійка: запряжи в неї троє коней, посадови двох людей — скидати й поганяти, — викосиш за день гарної роботи до п’яти гектарів (Ю. Янов., Мир, 1956, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 536.