ЛО́ГІК, а, ч. Учений, фахівець із логіки.
ЛОГІ́К, тока́, ч.
1. Відкритий жолоб для стікання води, зсипання чого-небудь. Якщо канал перетинається яром чи балкою, споруджують лотоки на опорах або укладають труби відповідного діаметра (Колг. енц., І, 1956, 500); Гній, що потрапив у лотік, пересувається по ньому до гноєприймача з допомогою спеціального пристрою — скрепера (Колг. Укр., 7, 1957, 29).
2. тільки мн. Канали на водяному млині, греблі тощо, якими тече вода. Серед долини на дрібному камінні шумить Руський Потік.. На Потоці стоїть водяний .. тартак, чорний, невисокий. Вода проведена через довгі лотоки й падає зверху на колеса (Н.-Лев., II, 1956, 391); Мусій стояв на мосту біля млина, по лотоках якого шуміла вода (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120); * У порівн. Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло (Треб., І, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 539.