ЛОКА́ТОР, а, ч. Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль. Зараз робляться цікаві спроби створити мініатюрний ультразвуковий локатор, який дає змогу сліпим людям орієнтуватися серед навколишніх предметів (Наука.., 11, 1956, 19); На індикаторах локаторів командного пункту.. з’явились малесенькі світляні плями (Собко, Срібний корабель, 1961, 29); * У порівн. Пам’ять, мов локатор, Пронизує минувшину густу (Воронько, Тепло.., 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 542.