ЛОКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки. [Шрам:] Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (Стар., Вибр., 1959, 482); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (Ів., Укр.. казки, 1950, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 543.