ЛОПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лопоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Крізь розкрите вікно вдирався в кімнату радісним лопотінням наростаючий шум дощу (Рибак, Час.., 1960, 789); Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг… (Сос., Так ніхто.., 1960, 25); Вона іде навшпиньки, щоб своїми кроками, лопотінням плаття не порушити довколишнього спокою (Чорн., Визвол. земля, 1950, 53); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Донч., II, 1956, 62); Ще продовжувалось те татарське лопотіння, а вже в полі пішла луна від грому покликів (Кач., II, 1958, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 547.