ЛОРНЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., рідко. Оглядати кого-небудь у лорнет. З виразом глупого задоволення лорнетував [Володько] сидячі в противній ложі панни (Фр., II, 1950, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 548.