ЛОЦМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути лоцманом, виконувати обов’язки лоцмана. Чоловік мій теж був корінний дніпряк, лоцманував з товаришами (Гончар, Новели, 1954, 81); Роман лоцманував, відпихаючись довгою жердиною (Ле, Клен. лист, 1960, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 550.