ЛУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мий. ч. до луди́ти. Удосконалюється технологія виробництва електролітично лудженої і лакованої консервної жерсті (Наука.., 5, 1956, 22).
2. у знач. прикм. Вкритий полудою (звичайно про залізні вироби). Сік, що витікає з преса, фільтрують через волосяне сито або луджену металеву сітку (Колг. Укр., 7, 1956, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 552.