ЛУЖИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. лужича́нин, а, ч.; лужича́нка, и, ж.). Західнослов’янська народність, яка живе у верхній і нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпрее; лужицькі серби. Назва маленького сучасного західнослов’янського народу — лужичани — походить від територіальної назви Лужиця (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.