ЛУ́НКА1, и, ж. Невелика заглибина в чому-небудь. Жолуді дуба доцільно висівати в лунки (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 245); Він зробив круг яблуньки гарну лунку, полив її з відра (Кучер, Трудна любов, 1960, 559); // розм. Заглиблення в щелепній кістці, де міститься корінь зуба; альвеола. Зуби [у лускатих плазунів] зростаються з краєм щелепи і ніколи не сидять у лунках (Визначник земноводних.., 1955, 86).
ЛУ́НКА2, и, ж. 1. Молюск роду черевоногих з напівкруглою черепашкою, що живе в прісних і солонуватих водах.
2. Метелик — шкідник лісів, з сріблясто-сірими крилами, у верхній частині яких є великі жовті плями. Є й інші небезпечні первинні шкідники лісів, наприклад, кільчастий шовкопряд, соснова совка, ..лунка срібляста (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 555.