ЛУНКУВА́ННЯ, я, с., с. г. Обробіток грунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). Лункування зябу на схилах можна провадити одночасно з оранкою, а також окремо після оранки за допомогою дискового лункоутворювача (Хлібороб Укр., 9, 1965, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 693.