ЛУПА́ТИСЯ, а́ється, недок., діал. Тріскатися. Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (Фр., VIII, 1952, 239); Лупаються гори від жіночих плачів, здригається земля під мерцями (Черемш., Тв., 1960, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 556.