ЛУСКА́ТИЙ, а, е.
1. Укритий лускою (у 1 знач.). Легесенькі гребені хвиль набігають один за одним і тихенько лоскочуть щуку по боках, по м’якім, лускатім животі (Фр., III, 1950, 333); Крім дзеркального, розводять й інших коропів — лускатого, суціль вкритого лускою, і голого, на якому майже зовсім немає луски (Зоол., 1957, 83); // у знач. ім. луска́ті, тих, мн. Підклас плазунів, до якого належать змії та ящірки. Підклас лускаті.. — найбільший підклас сучасних плазунів (Визначник земноводних.., 1955, 86).
2. Який зовні нагадує луску риб, ящірок і т. ін. Хвоя його [ялівцю] луската з довгою залозкою на тильному боці (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 58); Високо-високо, в лускатих срібних хмаринках, лунко перегукувалися журавлі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 605).
∆ Луска́тий лиша́й — захворювання шкіри у вигляді різко виражених плям, вкритих тонкими сріблясто-білими лусочками. Лускатий лишай при обмежених, нерізко виражених формах не впливає на працездатність (Лікар. експертиза.., 1958, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 558.