ЛУЧКО́ВИЙ, а, е.
1. спец. Схожий будовою і виглядом на лук (про інструмент). Пилки, що мають пиляльне полотно у вигляді стрічки, натягнутої в дерев’яному станку, називаються лучковими (Стол.-буд. справа, 1957, 81).
2. архт. Який має вигнуту форму. Лучковий фронтон — декоративне покриття окремих малих виступів на фасадах, а інколи і всередині будівель (Архіт. Рад. Укр., 4, 1940, 51); Зала в палаці пана Дубровського.. Товсті мури, дужа стеля, глибокі лучкові вікна (Коч., І, 1956, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 560.