ЛЬОДОВИКО́ВИЙ, а, е. Стос. до льодовика, часів утворення льодовиків. В льодовиковий період Земля була вкрита водою (Видатні вітч. географи.., 1954, 110); Вражені, стоять дослідники перед мешканцями льодовикової епохи (Довж., Зач. Десна, 1957, 410); // Утворений льодовиком. Найбільша льодовикова печера Чехословаччини виявлена в тріасових вапняках на північному схилі Словенських рудогір (Вісник АН, 3, 1957, 53); На багатьох каменях є великі подряпини, які називають льодовиковими шрамами і штрихами (Фіз. геогр., 5, 1956, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 584.