ЛЬОДО́ВНИК, а, ч. Погріб з льодом, у якому зберігають продукти. Серед зими в тяжких умовах викопаний льодовник було вчасно забито кригою з річки (Ле, Право., 1957, 293); Строк зберігання його [м’яса] в холодильних камерах підприємств громадського харчування — до 5 діб, у льодовниках — до 2 діб (Технол. пригот. їжі, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 584.