ЛЬО́ТЧИК-ВИНИ́ЩУВАЧ (~ а — ~ а), ч. Водій літака-винищувача. Особливо відзначився льотчик-винищувач капітан Орест Пряхін, що один збив блискавичною атакою два літаки (Коч., II, 1956, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 587.