ЛЮ́ДСТВО, а, с. Всі люди землі, рід людський, людське суспільство. Робітничий клас завжди виступав як захисник і законний спадкоємець тих духовних багатств, що їх виробило людство (Рад. літ-во, 2, 1958, 6); — Я тепер усвідомив своє місце серед мільярдів літ людства, серед астрономічної кількості людських створінь і на мікроскопічній планеті (Ю. Янов., II, 1958, 13); // Люди, які зараз живуть на землі або є сучасниками певної особи чи якоїсь знаменної події. Людство розпізнало справжнє обличчя капіталізму. Сотні мільйонів людей бачать, що капіталізм — це лад економічної анархії (Програма КПРС, 1961, 30); Здавалось, година розв’язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом [закінченням війни] (Гончар, III, 1959, 387); * Образно. Ой випала ж тобі [Києву] трудная путь, Як хлюпнула фашистська каламуть: ..Тоді тебе взяла за Людство туга: на Правду стала чоботом наруга (Тич., II, 1957, 164); // з означ. Велика кількість людей, об’єднаних певними позитивними ознаками. І в сні не мережилось Галині.. на власні очі побачити велику столицю великої країни трудящих — центр прагнення й надій передового людства (Крот., Сини.., 1948, 8); Хай колосяться урожаї І живлять людство трудове (Рильський, III, 1961, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 569.