ЛЮДСЬКА́, ко́ї, ж., іст. Приміщення для челяді. [Пані Люба:] Затесався, знаєте, на людську якийсь заволока. Зібрав коло себе всю челядь і почав розповідати про Кармелюка (Вас., III, 1960, 239); Ярина прийшла в людську, упала на піл, застелений ряденцем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 570.