Люз, зу, м.
1) Свободное мѣсто. Желех. Люзом. Какъ нарѣчіе: свободно; въ безпорядкѣ; неукрѣпленно. Люзом ходити. Желех. Кінь… на каменистій дорозі пошнипає (обнюхає) каміне, попробує ногою, чи не лежить воно люзом. Шух. І. 79.
2) Смѣна караула? Федьк. III. 165.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 389.