ЛЮНЕ́Т, а, ч.
1. У машинобудуванні — пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. Зменшити згин тонких валів можна, підтримуючи їх під час обробки за допомогою спеціальних пристроїв, що називаються люнетами (Токарна справа, 1957, 189).
2. архт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 573.