ЛЮСТРИ́Н, у, ч., рідко ЛЮСТРИ́НА, и, ж., заст. Вовняна або напіввовняна тканина з глянцем. Привезли кармазину, люстрину, позументів; ото зараз пошили нам запорозькі жупани (Стор., І, 1957, 191); [Гапка:] А одежі в неї без ліку, без зносу, та все яка одежа!.. шуба котикова, синьою люстриною вкрита… (Кроп., II, 1958, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 573.