ЛЯДУ́НКА, и, ж., заст. Ладунка. Аж зирк — Паллантова лядунка І золота на ній карунка У Турна висить на плечі (Котл., І, 1952, 294); За дев’ятим разом захопили [хлопці] щось, витягли, а в цебрі ікона та якась лядунка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 578.