ЛЯ́ЛЕЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ля́лька 1, 2. Дівчинка бігла в сховище з лялечкою в руці (Тер., Ужинок, 1946, 29); // перен. Гарна жінка, схожа на іграшку вбранням і виглядом. Перша його розмова з Густею показала йому, що в тій лялечці є жива, чутка [чутлива] душа (Фр., III, 1950, 376).
Ні ля́лечки; Хоч би [тобі́] ля́лечка — жодної душі, нікого; хоч би хто-небудь. Густе, в гарячих прошвах марево приколисує спраглу потріскану землю. Навколо ні лялечки, ні звуку (Стельмах, І, 1962, 43); — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — ані телень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89); Як ля́лечка — про когось або щось гарненьке, привабливе. [Павло:] Ну, й дівчинка ж, як лялечка (Кроп., II, 1958, 361); Прибрали сад, як лялечку (Ю. Янов., Мир, 1956, 264).
2. Одна з стадій розвитку комахи, в якій комаха звичайно нерухома, не живиться; личинка в коконі. Раніш, ніж стати дорослими і здатними до розмноження, комахи проходять такі стадії розвитку: яйце, личинка та лялечка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 579.