ЛЯ́ПАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Легкий удар рукою з метою покарання. Нітрохи не зволікаючи, він надавав братові ляпанців (Собко, Звич. життя, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 580.