ЛЯ́ПІС, у, ч. Безбарвний кристал, що використовується в медицині як в’яжучий, протизапальний та припікальний засіб. Де боляче — до рани ляпіс! Не загниє, зупинить кров! (Еллан, І, 1958, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 581.