ЛЯСК1, у, ч. Те саме, що ля́скання. Залунав дворазовий різкий ляск. Се були два грімкі позаушники (Фр., III, 1950, 239); — Канчуком було лясну — до самого краю мій ляск досягає! (Мирний, IV, 1955, 220); Корови з поля йдуть додому, їх підганяє чередник, — ляск батога і владний крик (Сос., II, 1958, 373).
ЛЯСК2, у, ч. Те саме, що ляща́ння. Враз піднявсь Страшенний дзвяк і ляск собачий (Фр., X, 1954, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 581.