ЛЯ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. ля́скати і звуки утворювані цією дією. Чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (Вас., І, 1959, 311); Ляскання долонь змішалося з музикою (Панч, II, 1956, 95); Чистий водень загоряється після легкого ляскання і горить спокійно (Хімія, 7, 1956, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 581.