ЛЯСКОТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ляски́й. Дзвінким, ляскотливим голоском розкраяв [Проць] навпіл весь гамір на площі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 582.