ЛЯ́СКІТ1, оту, ч. Те саме, що ля́скання. Після деякого затишшя десь за Дніпром знову спалахнув ляскіт зеніток (Баш, Надія, 1960, 206); Над морем ледве чутно щось ляснуло.. Ляскіт був неголосний (Собко, Скеля.., 1960, 130).
ЛЯ́СКІТ2, оту, ч. Те саме, що ляща́ння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 582.