ЛЯЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ляща́ти. Його голос загубився серед лящання й вереску собак (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Навперейми одна другій щебетали пташки.. Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Мирний, III, 1954, 314); З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (Донч., І, 1956, 194); Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (Загреб., Спека, 1961, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 583.