ЛЯ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лящ1. — Гусиний поплавець, диви, затанцював! — Дрібнота! Лящика чи верховодки витів! (Рильський, Поеми, 1957, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 583.