ЛІКВІДА́ТОР, а, ч.
1. Прихильник ліквідаторства. Ліквідатори, це — ті найбільш безбоязні опортуністи, які стали проповідувати непотрібність нелегальної соціал-демократичної партії в сучасній Росії, непотрібність РСДРП (Ленін, 16, 1949, 1).
2. Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь. Для ліквідації справ товариства, не визначеного по суду неспроможним, товариші можуть обирати особих ліквідаторів як серед себе, так і з сторонніх осіб (Цив. кодекс УРСР, 1950, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 513.