ЛІКВІДУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. Припиняти свою діяльність (про заклад, підприємство, установу тощо). Якось на гастролях у Москві театр Суслова прогорів і мусив ліквідуватися (Минуле укр. театру, 1953, 99).
2. тільки недок. Пас. до ліквідува́ти. Ліквідуються такі негативні явища, як прогули, пияцтво, хуліганство (Рад. Укр., 2.XI 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 514.