ЛІМУЗИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до лімузи́н. Який смішний в очах людей оцей їхній лімузинчик, що його волоче по стерні велетенський робочий танк… (Гончар, Тронка, 1963, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 515.