ЛІНИВЕ́НЬКО, розм.. Присл. до ліниве́нький. Маргарита говорила півголосом, лінивенько розтягаючи пусті слова (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 516.