ЛІНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий. Він був дуже багатий, лінькуватий, і служба в полку.. його не спокушала (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44); // Сповнений лінощів; млявий, повільний. Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Рибак, Час.. 1960, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 519.