ЛІПНИ́Й, а́, е́. Стос. до ліплення (у 1 знач.). Всі ліпні роботи по фасадах та інтер’єрах виконав на високому художньому рівні досвідчений ліпник (Архіт. і буд., 1, 1955, 9); // Виготовлений ліпленням. Харівський скарб знаходився в ліпному горщику (Археол., VIII, 1953, 37); Гестапівець.. подивився на вкриту ліпною оздобою стелю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 73); // З виліпленими прикрасами. Кімната.. освітлена одним алебастровим ліхтарем, що спускається на поволочених ланцюжках з білої ліпної стелі (Коч., III, 1956, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 521.