ЛІ́ПШЕ.
1. Присл. до лі́пший. Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше (Укр.. присл.., 1955, 259); Сама [Устина] орала й сіяла ліпше за любого господаря (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11); // у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама (Л. Укр., V, 1956, 19); Поволі професор починав одужувати. Щодня йому ставало ліпше (Баш, Проф. Буйко, 1946, 20).
2. у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії. [Лев:] От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Л. Укр., III, 1952, 227); — Узяв би ти мене ліпше з собою, ..а то тільки душу ятриш (Мур., Бук. повість, 1959, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 521.